Підгаєцька районна рада
Підгаєцький район, Тернопільська область

27 жовтня 2019 року в селі Носів проводили в останню путь доктора Євгена Гливу, найвидатнішого гіпнотерапевта і психотерапевта Австралії, великого борця за волю і життя Українського Народу

Переглядів: 3299

          

У селі Носів,Підгаєцького району 27 жовтня 2019 року  проводили чин поховання  праху Євгена Гливи за його заповітом ,згідно з яким він просив захоронити його  на батьківщині в с. Носів ,Підгаєцького району ,Тернопільської області.

На 92-му році життя в лікарні Сіднею ще 6 серпня 2017 року о 10-й годині ранку не стало доктора Євгена Гливи, найвидатнішого гіпнотерапевта і психотерапевта Австралії, великого борця за волю і життя Українського Народу, його Незалежної Держави. 

75 років свого життя він не бачив Україну, батькову хату, з якої 16-річним юнаком пішов до лав ОУН боронити Україну від німецьких і московських окупантів.

До найвидатніших психологів світу, які упродовж другої половини ХХ століття збагатили й поглибили уявлення людства про власні психічні можливості належить австралійський психолог українського походження і національного самоусвідомлення Євген Глива – творець розробленої ним і ґрунтовно перевіреної в клінічних умовах нової теорії гіпнозу і гіпнотерапії.

Глива Євген Леонідович – (05.12.1925, село Носів Підгаєцького району Тернопільської області – 06.08.2017, місто Сідней, Австралія) – психолог, психотерапевт, гіпнотерапевт працював в Інституті Юнґа м.Цюріха (Швейцарія) і здобув ступінь магістра психології в Українському Вільному Університеті м.Мюнхена (ФРН) на підставі захисту дослідження «Психотерапія в Західному Світі та в СРСР» (1973). Докторський ступінь з психології присуджено за дисертацію «Проблеми особистості в світлі модерної психотерапії та несвідомого» (1974). З 1975 року доктор Є.Глива веде власну гіпнотерапевтичну практику і на її прикладі викладає психотерапію та гіпнотерапію для дипломованих лікарів і психологів Австралійського континенту, Нової Зеландії, Малайзії, Південної Кореї та інших країн. На цих дворічних лікарсько-психологічних курсах Австралійського Товариства Гіпнозу під орудою Міністерства охорони здоров’я Австралії доктор Є.Глива викладає результати своїх гіпнологічних досліджень, оприлюдені в англомовних фахових наукових виданнях та видані окремими книгами: «Феномени гіпнозу та їх використання в процесі гіпнотерапії»(Phenomenaofhypnosisanditsusefulnessinpsychotherapy), «Техніка і принципи індукції та поглиблення трансу» (Technique, principlesofinductionanddeepeningofhypnosis), «Принципи гіпносуґестії та автогіпнозу» та багатьох інших.

Як член ОУН в роки Другої світової війни обороняв мирне населення від німецького пограбування та брав участь у збройному визволенні молодих людей, зловлених німецькими окупантами для вивезення на невільничу працю до Німеччини для потреб «третього райху» як «остарбайтерів» («східних робітників»). Був ув’язнений гестапо, і що мав вирок смерті, і що перебував у Краківській тюрмі «Мантелюпіх», концтаборах «Гросрозен», «Маутхаузен», «Амштеттен» та «Ебензее». Тричі розстріл Є.Гливи з причин, які неможливо осягнути, не був виконаний. Всесвітньовідомий австрійський психотерапевт Віктор Франкл на міжнародному конгресі у США прямолінійно ставив Є.Гливі неприємні для кожної людини запитання: «Чому Ви живете?», «...Які транквілізатори приймаєте?», «В яких госпіталях для розумово хворих Ви були пацієнтом?», «Що Ви таке зробили для того, що Ви й досі живете?», «Хто Вам допоміг жити?», «Кому Ви завдячуєте Вашим життям?», «Чи Ви вірите в чудеса?», «Чи опікувався Вами якийсь можновладець?» і т. д. Євген Глива сказав тоді у відповідь, яка, либонь, не дуже сподобалась Вікторові Франклу, що сам не знає, чому смертний вирок йому не було виконано у тюрмах та концтаборах і що жити хотів і хоче жити нині для України.

Є.Глива виконав завдання щодо захоплення німецької військової радіостанції, але під час її вивезення був заарештований і засуджений німецьким військово-польовим судом до страти. «Я мав щастя, – написав Є.Г. в книзі «Принципи Психотерапії і Гіпнотерапії» [Сідней: Лев, 1998.- С.91], перебуваючи в ізольованому бункері очікувати виконання присудженого мені вироку смерті, тому можу власним досвідом підтвердити, що людина саме в таких умовах найбільше веде «сама із собою діалог» в пошуках правди...». До виконання вироку перебував у тюрмі м.Ряшева, звідки був перевезений до бункера-ізолятора для смертників м.Дембіци, потім до тюрми «Мантелюпіх» м.Кракова, звідти до концтаборів «ГроссРозен» (табірний номер 8904), «Маутхаузен» і Ебензее» (табірний номер 129778). З концтабору «Ебензее», який був філією «Маутхаузена» і тому не мав власних номерів, був визволений разом з іншими в’язнями-смертниками атакою американської бронетанкової частини. З усіх бійців ОУН, що потрапили разом з ним до німецького полону, в живих, крім Є.Гливи, не залишився ніхто. Вийшовши на волю з німецького концтабору, за його визнанням «навіть без власної шкіри», включився в діяльність ОУН як член Екзикутиви в розвідувальному відділі ОУН, що поширювалась на американську зону Австрії. Цей розвідвідділ протидіяв московській агентурі у виловлюванні нею людей і насильницькому вивезенні їх до СРСР. Одержав доручення створити розвідувальну службу Антибільшовицького Блоку Народів, який керував інтернаціональною розвідкою у боротьбі проти московського поневолення. У 1946 році Ярослав Стецько покликав розвідника Євгена Гливу для створення розвідки Антибільшовицького Блоку Народів і цього ж року організована Є.Гливою Розвідувальна служба АБН почала діяти в Західній Європі. Серед агентів Москви, які протистояли очолюваному Є.Гливою українському розвідувальному відділу АБН були три найкращі шпигуни у світовій історії – Дональд Маклін, Ґай Бирджес, що працювали на Й.Сталіна, та Кім Філбі, що керував контррозвідкою Великобританії, проводив підготовку шпигунства, координував антикомуністичні дії, Американсько-Англійський фронт і цим самим весь рух опору Західної Європи проти комуністичної Москви і водночас був переконаним комуністом, служив НКВС СРСР і за це нагороджений Й. Сталіним орденом Бойового Червоного прапора, як про це він сам написав у книзі «Моя прихована війна». Про цей період Є.Глива написав так: «Україна вкрита подвижниками та героями й часто безіменними могилами людей, що власним життям боронили національні цінності нашого роду. Ті, що не писали, лишили по собі життєве свідоцтво їхніх подвигів й тому варто, доки ще живі очевидці, зафіксувати їхні шляхи. Тут маю на увазі таких як Петро Пушка («Андрій») із села Лисої на Підгаєччині. Він був крайовим провідником Юнацтва ОУН, виховав сотні патріотів і сам загинув на вулицях Львова в бою з НКВС у 1944 році. Про є нього згадка професора Шанковського в книзі «Підгаєччина», а мені він, як член нашого роду, знаний особисто. Родини Пушків на Підгаєччині постраждали страшно. Такі сім’ї знайдете в кожному селі та містечку України. Вони не сміють зникнути з пам’яті українців!»

У 1976 році на трьохрічних загальних зборах «Міжнародного Товариства Клінічного та Експериментального Гіпнозу та Психосоматичної медицини» Є.Глива вніс резолюцію про виключення СРСР з членства цієї організації з огляду на факт, що Інститут Сербського застосовує психологічні методи для боротьби з релігійними, національними та іншими почуваннями людей. Ця резолюція, незважаючи на протест голови делегації СРСР професора Рожнова, головного лікаря Інституту Сербського, була прийнята. Текст цієї резолюції, опублікований в “ABN correspondence”, в австралійській газеті “Вільна Думка”, в офіціозі Ліґи Українських Політичних в`язнів «Шлях перемоги» та інших виданнях.

Виявлену людьми Австралії та інших країн  світу шану докторові Є.Гливі, а також  розуміння всесвітнього значення його доробку виявилось  у тому ,щоб найкраще можна  найбільшій кількості людей віддати шану людяності визначному науковому і громадському діячеві України, Австралії і світу так само, як свою людяність гіпнотерапевт і психотерапевт  Євген Глива сповна віддав людям – відновленню їхнього здоров’я, а часто і життя, і набуттю власного людського щастя.

Тепер нашим обов'язком є збереження й належне піднесення всесвітньої пам'яті доктора Є.Гливи, бо це – всесвітня пам'ять України і пам’ять світу.

Звання, членство, грамоти

  • 1941 — Член ОУН
  • 1973 — Магістр Психології — теза: «Психотерапія в Західному Світі та в СРСР»
  • 1974 — Доктор філософії — дисертація: «Проблеми особистості в світлі модерної психотерапії та `несвідомого`»
  • 1975 — Представник делегатури Вільного Університету в Австралії і Новій Зеландії
  • 1975 — Дійсний член Австралійського Об'єднання Психологів
  • 2004 — Член-кореспондент Наукового Товариства ім. Шевченка
  • 2005 — Іноземний член Академії Педагогічних Наук України[1]
  • 2009 — Доктор психології
  • 2010 — Академік Міжнародної академії культури безпеки, екології і здоров'я
  • Членство: Член Ліги Політичних В'язнів Член Об'єднання Клінічних Психологів Австралії; Об'єднання Працівників Охорони Здоров'я Австралії; Товариства Клінічного та Експериментального Гіпнозу Австралії; Міжнародного Товариства Клінічного та Експериментального Гіпнозу; Постійний лектор, супервізор Товариства Клінічного та Експериментального Гіпнозу, (для реєстрованих Урядом здоров'я Австралії психіатрів та психологів) двох-річного курсу з ціллю отримання диплома з Клінічного Гіпнозу, Українського Лікарського Товариства Австрії, Інституту клінічних психологів у приватній практиці.

                          

 

« повернутися до списку новин