Підгаєцька районна рада
Підгаєцький район, Тернопільська область

Податкова інформує мешканців

Переглядів: 402

                                                                  

Єдиний внесок: із новими рахунками можна вже знайомитися

 

З 03 січня 2020 року вводяться в дію нові рахунки для зарахування надходжень з єдиного соціального внеску.

Реквізити рахунків розміщені на субсайті Головного управління ДПС у Тернопільській області (tr.tax.gov.ua) у рубриці «Бюджетні рахунки».

Дізнатися реквізити можна за посиланням: https://tr.tax.gov.ua/okremi-storinki/arhiv2/401850.html, а також у Центрах обслуговування платників та Державних податкових інспекціях за місцем обслуговування.

Звертаємо увагу: при сплаті на старі рахунки – кошти не будуть зараховані, а такі кошти повертатимуть платникам як нез’ясовані надходження.

 

Коли подано уточнення по факту заниження податкового зобов’язання минулих періодів до початку перевірки, проте без нарахування та сплати пені

 

Відповідно до абзаців першого та другого п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПКУ визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає, зокрема, у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПКУ. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Пеня – це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов’язань у встановлених ПКУ випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (п. п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до п. п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі при внесенні змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 ПКУ, – після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до п. п. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 ПКУ), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання.

На суми грошового зобов’язання, визначеного п. п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до п. п. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, із розрахунку 100 відс. річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (абзац другий п. 129.4 ст. 129 ПКУ).

Згідно з п. п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПКУ нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань.

Таким чином, якщо суб’єкт господарювання, який до початку перевірки контролюючим органом самостійно виявив факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів та надав уточнюючу декларацію (розрахунок) після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до п. п. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 ПКУ), наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного ПКУ, проте не нарахував та не сплатив суму пені, контролюючим органом самостійно нараховується пеня.

Крім того, згідно зі ст. 163 прим. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою ст. 163 прим. 2 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виправляємо помилку, допущену в податковій накладній в графі «Код ставки»

 

Відповідно до п. 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, при здійсненні коригування сум податкових зобов’язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до ст. 192 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі – розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Показники рядків I-IX розділу А податкової накладної є розрахунковими та формуються на підставі даних розділу Б, а тому коригування показників розділу Б призводять до зміни показників розділу А.

Таким чином показники рядків I-IX розділу А податкової накладної коригуються разом з коригуванням показників розділу Б.

Виправлення помилок у розділі Б податкової накладної, що не пов’язані із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, зокрема у графі «Код ставки» податкової накладної здійснюється методом «сторно».

Якщо у податковій накладній не заповнено графу «Код ставки», або зазначено помилковий код ставки, то у розрахунку коригування до такої податкової накладної її кількісні (вартісні) показники зазначаються зі знаком «-», та додається новий рядок, який містить правильні значення та зазначається відповідний код ставки.

У полі «Дата складання» вказується дата, на яку було виявлено помилку.

В обох рядках такого розрахунку коригування зазначається код причини коригування 104 та однакова група коригування.

Водночас відповідно до п. 201.5 ст. 205 ПКУ для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Тому якщо платник податку при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у податковій накладній зазначив код ставки на операції з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, то з метою виправлення помилки складається розрахунок коригування, в якому у табличній частині зі знаком «-» вказується обсяг операцій з постачання товарів/послуг, за якими зазначений код ставки за операціями, які звільнені від оподаткування, та складається нова податкова накладна з кодом ставки на операції, які оподатковуються за ставкою 20 (7, 0) відсотків. У такому розрахунку коригування зазначається код причини коригування 102.

Включення до складу витрат сплаченої суми єдиного внеску підприємцем на загальній системі оподаткування

 

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є фізичні особи-підприємці.

Згідно з п. 2 розд. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, фізичні особи-підприємці формують та подають до органів доходів і зборів Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі – Звіт) самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Платники ЄВ, зазначені, зокрема у п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464, зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування встановлено ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем, визначений п. 177.4 ст. 177 ПКУ.

Так, згідно з п. п. 177.4.3 п. 177.4 ст.177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, належать, зокрема суми ЄВ у розмірах і порядку, встановлених законом.

Таким чином, фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу витрат суму сплаченого за квартал ЄВ по факту сплати, за умови її документального підтвердження, оскільки зобов’язана сплачувати ЄВ за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який він сплачується.

 

Майно підприємця, яке не можна використати для погашення податкового боргу

 

Відповідно до п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків:

- майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави;

- майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;

- майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження;

- кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику податків, суми акредитивів, що виставлені на ім’я платника податків, але не відкриті, суми авансових платежів;

- майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України;

- майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу»;

- кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи (фізичної особи – підприємця), що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.

« повернутися до списку новин